дзвонити — лярум зубами «цокотіти зубами»[ IV, 477] (лярум «алярм») [ОГ] … Толковый украинский словарь
дзвонити — дзвоню/, дзво/ниш, недок. 1) Викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком або б ючи по деяких предметах. || Видавати дзвін (дзвеніння). 2) Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата; говорити по телефону. 3) перен., розм. Без… … Український тлумачний словник
дзвонити — [дзвони/тие] воун у/, о/ниеш; нак. ни/, воун і/т … Орфоепічний словник української мови
дзвонити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
дзенькати — дзвонити малим дзвоником … Лемківський Словничок
чеберчати — дзвонити, тріскати … Лемківський Словничок
передзвонювати — юю, юєш, недок., передзвони/ти, оню/, о/ниш, док. 1) Дзвонити по черзі у церковні дзвони. || Дзвонити по черзі (про дзвінки різного роду, годинники, струни). 2) тільки док. Закінчити дзвонити. 3) тільки недок. Дзвеніти від ударів по черзі, в… … Український тлумачний словник
видзвонювати — юю, юєш, видзвоня/ти, я/ю, я/єш, недок., ви/дзвонити, ню, ниш, док. 1) тільки недок., неперех.Дзвонити зі старанністю, завзято, весело або раз у раз, час від часу. 2) перех. Дзвонячи, відтворювати яку небудь мелодію, подавати сигнал і т. ін. 3)… … Український тлумачний словник
передзвонюватися — ююся, юєшся, недок., передзвони/тися, оню/ся, о/нишся, док. 1) Дзвонити по черзі з ким небудь у дзвони. || перен. Видавати по черзі дзвінкі, мелодійні, приємні для слуху звуки. 2) розм. Дзвонити один одному по телефону … Український тлумачний словник
подзвонити — дзвоню/, дзво/ниш, док. 1) неперех. Док. до дзвонити. 2) перех. Викликати дзвінком. 3) неперех. Дзвонити якийсь час … Український тлумачний словник